- Мамо, чому так темно? Зараз ніч? Мені страшно, мамо…!
- Не бійся, малятко, все буде добре.
- Мамо, чому я нічого не бачу, був же день?- Тепер ніч, малятко, тепер завжди буде ніч...
- Мамо, чому я не можу тебе обійняти, де ми мама?
- Я не знаю, кохана, але я тримаю тебе міцно і не відпущу ні за що на світі.
- Мамо, а я зможу сьогодні погратись із друзями на майданчику?
- Ні, дитинко, вже напевно ні…
- Мамо, мені страшно, тато скоро прийде?
- Не знаю, сонечко, думаю, що ні…
- Мамо, ти мене відпускаєш, мені холодно, не відпускай мене, будь ласка…
- Мені дуже холодно…
- Я не можу, доню, я намагаюся щосили, але вже не можу…
- Мамо, ми померли, мамо? Мамо, я хочу жити…
- Так, дитинко, але ми знову зустрінемося, просто в іншому житті… І я знову буду твоєю мамою, а ти будеш моєю донечкою, і я знову зможу тебе обійняти…!
- Вибач мені, доню...
…Мамо, не відпускай мене… Мама не йди, мамо, мені дуже страшно, мамо……
… Мамо, це твої руки, це ти?
- Ні, але колись я знову віднесу тебе до неї, а поки що просто заплющи очі.
- Тобі більше не буде холодно і страшно. Більше ніколи!
***
ЇЙ БУЛО 6 РОКІВ, І ВОНА РАЗОМ З МАМОЮ І ЩЕ 450 ЖЕРТВАМИ БУЛА ЗНАЙДЕНА НА МІСЦІ МАСОВОГО ПОХОВАННЯ У 2022-му році ПІД ЧАС ВІЙНИІ!!!
Ніхто з нас не знає, що знаходиться там, за кордоном життя і смерті, але я сподіваюся, що вона ще зустріне знову свою маму, а мати зможе знову її обійняти!
_
® Анатолій Кавун
Весь текст оповідання авторський. Авторські права офіційно зареєстровані.