Вони були тут до нас, будуть і після нас...
"ДРЕВНІ ХРАНИТЕЛІ СВІТЛА"

частина I
"ШЛЯХ ДО СВІТЛА"

Усе навколо складається зі світла. І навіть темрява - це всього лише його відсутність. Одного разу народившись у темряві, ми вийшли з неї на світло. Від самого народження наша свідомість замкнена в матеріальній оболонці.У більшості випадків ми не здатні усвідомити те, що знаходиться за межами відомого нам фізичного світу. І скільки б ми не розширювали свої знання, є межі, які будуть нам ще довго непідвладні.

***

    За часів, пам'ять про які по крихтах розкидана в текстах старих і часто вже втрачених літописів, люди володіли тіснішим зв'язком із природою світобудови. З покоління в покоління вони передавали язичницькі сказання про те, що серед безкрайнього світу є особливі місця. Місця, де реальність стикається з тканиною нескінченності.

    Але так сталося, що в дослідженнях Каміння Скона, Гобеклі-Тепе, пірамід Гіза, Мачу-Пікчу тощо, а також у гонитві за легендами про Екскалібур, Атлантиду, Ковчег Заповіту ми проґавили їх... Стародавні, як сам світ, величні й незбагненні для людей дерева-велетні височіли над лісами, що оперізували планету в ті далекі часи. У переказах говориться, що їх можна було знайти серед лісів, у горах, степах і навіть пустелях.

    Хтось приходив до них із проханнями, хтось із благанням, але лише деякі могли побачити світло, яке пронизувало їх, приходячи з нескінченності й вирушаючи в неї знову. Ті, чий розум був вільний від кайданів, а погляд не був затьмарений страхом і забобонами, могли доторкнутися до знань і мудрості Всесвіту. Але мало хто міг до кінця пізнати їхню істинну суть - суть зберігачів пам'яті, про те, що було і про те, що є. А також про те, що гряде, і про те, як можна змінити долю. І про те, що буде там, коли час кожного з нас закінчиться тут...

    У різних культурах їм поклонялися і наділяли божественними силами... Священні дерева слов'ян, кельтів, германців та інших народів... Дерево Тора (Донарс-Оак) і дерево Перуна, дерева Тенере і Сікамори... Британія, Індія, Німеччина, Україна, Греція, Скандинавія, Бразилія, Мадагаскар, Єгипет, Японія - цей список нескінченний... Але хоч би які властивості приписували їм люди, вони залишалися тим, чим і були від початку часів, - Стародавніми Хранителями Світла. Місцями доступу до сили, потоки якої у вигляді струн світла проходять через увесь Всесвіт. Місцями, де тобі можуть бути даровані нескінченні знання, якщо ти зможеш їх узяти.

    Минули тисячоліття... Змінювалися ми, змінювався і навколишній світ. І в новій історії ми зруйнували всі мости, які нас пов'язували з давніми знаннями про навколишній світ. Їхні розбиті осколки перетворилися на невігластво, яке завжди супроводжується страхом. Розуміння всесвіту змінилося жахом перед незвіданим, свобода змінилася рабством, а свідомість на багато століть була замкнута в темні кайдани... Настали темні часи.

    Їх боялися і вирубували. Одні боялися незвіданого. Інші боялися знань, які завжди скидають кайдани, що так звично одягаються на людське суспільство всіма, хто хотів ним керувати... І люди не помітили, як вони пішли. На багато століть світло перемогла темрява.

    Однак, хіба в цій вічній битві може бути переможець? Хіба може кудись піти те, що було тут ще за довго до того, як з'явилися люди? Те, що буде тут і після того, як ми назавжди підемо, і зітреться навіть пам'ять про існування людства...? Світло не пішло з тих місць, де воно було завжди. Воно лише відступило з нашого розуму, наших сердець і душ... Ми просто перестали його бачити!

    Минули тисячоліття. І не тільки наука, а й свідомість знову почала усвідомлювати те, що, здавалося б, було назавжди забуто. Людство почало розуміти, що світ набагато складніший і взаємопов'язаніший, ніж ми думаємо. Що розум не індивідуальний і кожен віддалений елемент всесвіту пов'язаний один з одним невидимими нитками світла і нескінченної енергії...

    Планети, світи, всесвіти. Нескінченність цього не вкладається навіть у нашу фантазію... Ми занадто слабкі, щоб змогти осягнути це самостійно.

    Але у світі є місця, доторкнувшись до яких, ви зможете побачити те, що було приховано для людства з незапам'ятних часів.

    Пам'ять про такі місця досі можна знайти на уламках історії минулих цивілізацій. Не мало реліквій збереглося і з темного середньовіччя. Усі вони можуть вказати вам шлях. Але перед тим, як шукати, ви маєте запитати себе, чи зможете ви зануритися в річку часу? Чи відкриється ваша свідомість перед стародавнім світлом, яке несе в собі нескінченні знання? Чи ви відчайдушно чинитимете опір, чіпляючись за стереотипи й догми, без яких, можливо, завалиться все те, що для вас раніше було так просто й зрозуміло...?

    Однак, якщо ви все-таки зважитеся, і ваш шлях приведе вас до Стародавніх Хранителів Світла, то я розповім вам, що ви побачите там, де тонка грань цього світу стикається з нескінченними світами і знаннями всесвіту.

    Якщо доля приведе вас в одне з таких місць, то не поспішайте. Дочекайтеся, коли залишитеся на самоті. Не думайте ні про що інше, окрім як про нескінченний потік світла і часу... Дайте собі повірити і побачити. Заплющте очі. Адже світло, на яке ви чекаєте, воно приховане всередині. І чекайте, чекайте, чекайте...

    І тільки, якщо ви по істині відкриті й готові, то через якийсь час ви побачите іскорку. Вона, як блукаючий метелик, прилетить здалеку і зупиниться перед вами. Не лякайте її і не лякайтеся самі. Не ворушіться. І нехай ваші думки будуть відкриті до того, що не бачив майже ніхто з тих, хто нині живе. Можливо, тоді, якщо ви поводитиметеся належним чином, а ваше серце і душа будуть чисті, то вона не згасне!

    Вона повільно віддалиться від вас у те місце, де досі, залишаючись невидимим для всіх, б'є джерело нескінченного світла... Потім вона почне повільне обертання і, наче повільно танцюючи, почне поступово перетворюватися на вогняний вихор із мільярда маленьких зірочок... Та не дайте своїм почуттям себе обдурити. Це не просто іскри! Кожна з них - це віддзеркалений Всесвіт, реальне відображення трильйонів зірок, частину з яких ми бачимо, а частину, які не побачимо ніколи.

    Ще кілька миттєвостей і вихор, у буквальному сенсі, вибухне вгору потоками світла. Але ні, ви не осліпнете, і, коли світлова буря із зірок вщухне, ви побачите перед собою велике і могутнє дерево, що світиться. Одне з тих багатьох Стародавніх Хранителів Світла, які пов'язують нашу планету з іншими всесвітами і реальностями. Його нескінченні гілки закриють собою небо, а коріння витягнеться по землі далі, ніж ви зможете побачити.

    Кожна його гілка - це шлях, яким іде хтось із нас. А кожен лист - чиясь доля. Його коріння тягнеться з минулого в майбутнє, крізь час, у якому є місце і вашій історії.

    Чекайте! І через деякий час від могутнього стовбура відокремиться фігура, що світиться. Вона підійде до вас і стане навпроти. Придивившись до неї, ви побачите в ній себе... Так-так, справжнього себе, тільки з нескінченного потоку часу і світла. Того себе, який ввібрав ваші минулі долі і вбере ще багато наступних. Найімовірніше, він не промовить ні слова, а просто загляне глибоко всередину вас. І якщо ви пройдете цей іспит, якщо він вирішить, що ви готові, тоді він підійде до вас ближче і покладе свою руку вам на плече.

    І в цей момент ви станете частиною того, чим і були завжди, частиною нескінченних знань, частиною того, що не може осягнути сучасна наука. Не бійтеся! Світло подасть вам руку і не дасть загубитися серед нескінченності. Ви зможете побачити себе минулого і варіації свого майбутнього. Воно не дасть вам відповіді на все, але розповість, що може на вас чекати. Кожен отримає свої відповіді, але ці знання не змінять вашу долю. Вони змінять вас, щоб ви змогли прийняти рішення і змінити прийдешнє майбутнє! Воно дасть вам право вибору, якого багато хто з нас позбавлений!

    Одного разу я зміг зазирнути в цей вир часу доль, і незабаром розповім вам про те, що побачив у ньому. Але знайте! Поруч із вами завжди струменітиме нескінченне світло. І якщо ви одного разу захочете його побачити, то шлях до нього не швидкий і не довгий. Його дистанція залежить лише від вас, і можливо, одного разу, опинившись у потрібному місці й заплющивши очі, ви зустрінете себе. Того себе, який відкриє вам новий світ.

    Стародавні Хранителі Світла - це річки енергії, які протікають через увесь Всесвіт. Але не шукайте, де в цю річку можна увійти. Просто розплющте очі й зрозумійте, що ви й так завжди пливли в ній! Не бійтеся вступити в її нескінченні, нехай і лякаючі, потоки! Вони чекають на вас!

    До зустрічі у світах, дорога до яких лежить усередині кожного з нас!
_

® Анатолій Кавун
Весь текст оповідання авторський. Авторські права офіційно зареєстровані.

p.s. Викладений на ресурсі текст - це версія для інтернет видання.
Існує також більш розгорнута версія для друкованих видавництв.