Привіт, моя маленька!
Ти народилася перед тим, як у нашій країні почалася ця страшна війна...
Я пам'ятаю, як тримав тебе на руках і мріяв про те, як багато ми зробимо разом... Як обіймав тебе, а ти тягнула до мене свої ручки. Як вчив тебе говорити, але все одно твоє перше слово було “мама”, як вчив ходити. Як ти любила засинати поруч, не відпускаючи мою руку навіть уві сні...
Думав, що коли ти будеш маленька, ми об'їдемо з тобою весь світ на слонах і облетимо його на наших мріях. Підкоримо океани на спинах китів і піднімемося на найвищі гори!
Я мріяв, що коли ти виростеш, ми будемо не тільки як тато і донька, а будемо друзями і тими, хто ділитиметься таємницями...
Хотів навчити тебе нічого не боятися і сміливо йти вперед. Допомагати злітати і підтримувати, якщо ти будеш падати!
Знав, що поведу тебе під вінець і почую твоє ТАК, побачу твої щасливі очі і, звичайно, схвалю твій вибір. Був упевнений, що станцюю з тобою на весіллі і буду няньчити твоїх онуків...
Я вірив, що так і буде!
Але війна прийшла в наш дім. І я повинен був йти захищати тебе і наші мрії...
Пробач. Але я так і не зміг повернутися.
Я дуже хотів, але доля зробила вибір за нас...
Але це не означає, що я не був весь цей час поруч з тобою!
Я бачив, як ти росла! Бачив, як ставала старшою і пішла до школи...
Бачив, як вчилася і перетворювалася з дівчинки на дівчину. Проводжав тебе на перше побачення. І чекав, коли ти повернешся з усіх інших побачень.
А ще був поруч, коли ти відкривала наш сімейний альбом і потайки від мами плакала, що зовсім мене не пам'ятаєш...
Я стояв поруч, коли ти танцювала на весіллі. Бачив щастя в твоїх очах і смуток, коли ти дивилася на порожній стілець поруч з мамою.
Я тримав тебе за руку, коли у тебе з'явився син, а потім дочка!
Я був поруч завжди, кожну хвилину, тому що жодна сила у всесвіті не здатна розірвати зв'язок між батьком і донькою!
Я був поруч і дотримав даного тобі в дитинстві слова. Але ти про це так і не дізналася...
Я люблю тебе, малятко! Вибач, що нам так і не вдалося виконати все задумане...
І не бійся, коли нам прийде час зустрітися, я знову буду поруч і чекатиму на тебе, як і обіцяв...
***
Вона прожила довге і щасливе життя, а одного ранку пішла...
Поруч з нею знайшли конверт і порожній лист. У ньому було лише кілька рядків:
"Привіт, Тату!
Я завжди знала, що ти поруч! У дитинстві я не боялася засинати, бо завжди відчувала твою руку.
Я сідала без страху на велосипед, тому що була впевнена, що ти мене підтримаєш.
Я запитала твоєї згоди перед весіллям і мені здається, я її почула...
Я йшла по життю з упевненістю, відчуваю тебе завжди поруч.
І сьогодні я не боюся йти, тому що, як і раніше, відчуваю твою любов і знаю, що ти, як завжди, поруч і чекаєш на мене...!
Візьми мене за руку, як тоді в дитинстві. І тоді мені точно не буде страшно!
До зустрічі, тату! Я дуже за тобою скучила!
Ми ще так багато повинні один одному сказати..."
***
Коли ми любимо, ми ніколи не розлучаємося.
® Автор: Анатолій Кавун
Авторські права на прочитаний вами твір офіційно зареєстровані.
p.s. Дякую, що стали тією частиною Всесвіту, яку я наповнюю своїми персонажами, емоціями, переживаннями та сенсами! Якщо ви захочете прочитати інші мої твори - це можна зробити за посиланням. А дізнатись, що привело мене до авторства, - ось тут. Усі твори на сайті викладені чотирма мовами (en, ua, de, ru), і ви можете поділитися ними з друзями, колегами, у соціальних мережах...
Якщо ж ви захочете підтримати мою творчість донатом, який допоможе мені з витратами на переклади іншими мовами, просування в соціальних мережах… - це також можна зробити за посиланням. Авторство забирає дуже багато часу, і я буду щиро вдячний за вашу підтримку у витратах, які воно тягне за собою.
І наостанок - якщо ви помітили помилку в тексті чи перекладі, будь ласка, повідомте мені про це.
ДЯКУЮ, що допомагаєте нести емоції у світ, якому вони сьогодні так необхідні…