Loading...

Одеса Мама. Поштова скринька памʼяті й любові

2.07.2025

Іноді одна історія народжує іншу.

    Так сталося і цього разу — під час написання оповідання «Одеса. Історія, написана із заплющеними очима» в мене з’явилася ідея, яка, як мені здається, може стати чимось більшим.

    Вона може стати точкою з’єднання — між поколіннями, між живими й тими, хто пішов, між минулим і теперішнім.

ІДЕЯ ПРОСТА:

    Створити в Одесі унікальну поштову скриньку з назвою "ОДЕСА МАМА" / "ОДЕССА МАМА". Це буде не просто скринька — це буде символ, куди кожен зможе надіслати листа.

    Листа подяки, спогаду, пов’язаного з цим містом. Справжнього листа — на папері, від душі.

ЯК ЦЕ МОЖЕ ПРАЦЮВАТИ:

    Кожен — дитина, дорослий, літня людина, одесит чи гість, з України чи з-за кордону — зможе надіслати листа на фізичну адресу "Одеса Мама". Ці листи стануть частиною живого архіву міста — справжнього літопису доль, пов’язаних з Одесою.

    Усі листи планується збирати та систематизувати (можливо, за допомогою волонтерів) і передавати до міського архіву. Листи прийматимуться всіма мовами світу — адже Одеса завжди була містом, яке розуміє без перекладу.

    Буде створено онлайн-сторінку, де можна буде прочитати ці листи. А, можливо, і фізичний простір, де їх можна буде відчути, доторкнутися, прочитати… Торкнутися рядків, написаних від серця.

ЧОМУ?

    Тому що історія міста — це не лише будівлі та дати. Це емоції. Це нитки, які з’єднують нас одне з одним. І дуже часто ці історії зникають разом із тими, хто міг би їх розповісти.

    А ця поштова скринька може стати способом їх зберегти.

ЩО ДАЛІ?

    Так, можливо, хтось уже використовує цю адресу для кафе чи магазину. Але «Одеса Мама» — це не бренд, це частина духу міста. І по-справжньому право на неї може належати лише самій Одесі.

    Я вже розпочав попереднє обговорення цієї ідеї з містом. Сподіваюся, до неї приєднаються і жителі, і міська влада, і культурні інституції.

    А якщо ви хочете зрозуміти, звідки виросла ця ідея — прочитайте моє оповідання: «Одеса. Історія, написана із заплющеними очима» у розділі МОЇ КНИГИ

(с) Анатолій Кавун