Історія одного дня, який був важливішим за багато інших.

14.07.2025

    Разом із волонтерами, поліцією та просто небайдужими людьми ми допомогли здійснити мрію дівчинки-підлітка, яка бореться з останньою стадією раку.

    Вона мріяла стати поліцейською. Це було її бажання — просте, світле, щире. Не «поїхати в Париж», не «стрибнути з парашутом», а — стати частиною тих, хто захищає інших.

І в свій день народження вона стала такою.

    Три патрульні машини, екіпаж, мигалки, форма — і вона справжня, поліцейська. Вона їхала не як пацієнт, не як дівчинка з лікарні, а як офіцер, якого поважають, якого чекають. У той день місто було для неї.

    Цей день був організований волонтерами та друзями. Допомогли багато хто — від людей у формі до людей у костюмах ростових ляльок, від працівників ресторанної та готельної сфер Одеси до просто небайдужих людей.

    Дякую патрульній поліції Одеси та області. Дякую всім підрозділам, керівництву й кожному, хто приєднався без зайвих питань. Дякую Гураму Маглаперідзе, Андрію Дромову, команді дельфінарію NEMO та багатьом іншим, хто вклав у цей день частинку свого серця.

    Я навмисно не публікую фотографії. Минуло трохи часу — і, можливо, саме зараз можна тихо сказати про це вголос, не порушуючи її особистих меж.

    Нехай одного дня світ перестане витрачати гроші на ракети і почне вкладати їх у ліки від раку та інших смертельних хвороб.

Цей день був не про свято.
Він був про сенс.
Про людяність.
Про те, що доброта — це дія.

    І якщо ми з вами ще маємо силу допомагати мріям здійснюватися — значить, ще не все втрачено.

(c) Анатолій Кавун

P.S. Про всі наші соціальні ініціативи можна прочитати [тут].