Оповідання — Наприкінці початку Веселки

15.03.2023

Ще зранку я їхав машиною вздовж поля після дощу…
Замріяно (як уміють водії зі стажем понад тридцять років) дивився і на дорогу, і кудись далі.
Раптом з’явилася веселка. Ненадовго.
Здавалося, вона виходила просто із землі.

Але важливим було не це.
Вона була незвично близькою…
І в її сяйві я раптом побачив фігуру дитини. Не чітко — радше відчуттям, ніж поглядом.
Здавалося, він стоїть там і дивиться на мене.
І в якусь мить я ніби побачив проїжджаючу машину його очима…
А він говорив зі мною.

Я приїхав додому й записав його історію. Не вигадану — а ту, яку він мені розповів.

Так з’явилося оповідання, яке я назвав Наприкінці початку веселки.

📎 Прочитати оповідання можна ➡ за посиланням

© Анатолій Кавун
Авторське право на твір офіційно зареєстровано.
Для професійних видавництв доступна розширена друкована версія.